Українець: уроди при владі не розуміють, що воювати за свою країну – Честь, а не репресія

Нє, ну мене це вже не просто обурює, але по справжньому злить!

В історії з повєсткою Шабуніну мене абсолютно не цікавить його реакція – по-перше, я не володію інфою про його стан здоров’я, він цілком може дійсно бути непридатним, а по-друге я давно вже звик, що далеко не для кожного мужика в нашій країні очевидно, що під час війни можна та треба йти цю країну захищати, чимало людей вважають що “в тилу від них більше користі”
Мене бісить інше – сам факт, що повістка до війська стає інструментом тиску на незручних владі осіб, хто б ці особи не були. Сьогодні Шабунін, нещодавно от наркомусор Ківа “планокурів” лякав воєнкомом, першим в новітні части здається був Данилюк (який щоправда викрутився в цій ситуації куди там Швейку, хе-хе, а надалі ще й ніфігову кар’єру з цього зліпив, ну але це вже зовсім інша історія ).
Я констатую факт: уроди при владі не розуміють, що воювати за свою країну – ЧЕСТЬ, а не репресія. Як у гнилому совку вони направляли молодих дисидентів, які ще “не дотягнули” до ув’язнення за антирадянщину, замість табору до війська – будувати дачі генералам та драїти плац, – так само вони бачать і наше українське військо, як “заслання” та “покарання”. А ми тут бачте пороги військкоматів оббивали у 14-му, вимагали нас мобілізувати, потім самотужки на фронт тікали, бо ж війна в країні, ворог прийшов, боронитись треба, і це святий обов’язок всього здатного тримати в руках зброю… А виявляється, “правильно” було косити, а воювати – лише якщо “проштрафився”.
Ще раз – це пост не про Шабуніна, він мені пофіг. Мені не пофіг, які уроди командують моєю армією, і якою ці уроди мою армію бачать. Гидко, обурливо, соромно перед бійцями на передку.
Та між іншим ще й небезпечно – з таким баченням ролі та місця війська війни не виграють…




Evgen Dykyj